Експресіоністська архітектура

Що таке експресіоністська архітектура?

Експресіоністська архітектура — це рух початку ХХ століття, центром якого була Німеччина. Його будівлі порвали з архітектурною та стильовою традицією. Оператор Башти Ейнштейна стверджує, що його будівля «радикально порвала з архітектурними та стильовими традиціями». GreyScape, архітектурна база даних, називає цю башту одним із найвизначніших прикладів німецької експресіоністської архітектури. Словацькою мовою цей стиль називається expresionistická architektúra.

Звідки взявся цей рух?

Початок історії пов'язаний з Бруно Таутом (народився 1880 року в Кенігсберзі, помер 1938 року в Туреччині). У 1914 році він спроєктував Скляний павільйон для виставки Німецького Веркбунду (Deutscher Werkbund) у Кельні. Пауль Шеербарт написав книгу «Скляна архітектура» (Glasarchitektur) на честь Таута і назвав призматичний скляний павільйон «архітектурою зі скла». У листопаді 1919 року Таут заснував «Скляний ланцюг» (Gläserne Kette). GreyScape описує його як основу німецької експресіоністської архітектури. Скляний павільйон не зберігся, від нього залишилася одна чорно-біла фотографія.

Які будівлі пов'язані з цим стилем?

У наведених нижче джерелах згадуються чотири будівлі. Роки вказано так, як їх подає кожне джерело. Гамбурґ називає Chilehaus експресіоністським, а GreyScape називає експресіоністською Башту Ейнштейна. Джерела про Скляний павільйон і Гетеанум не вживають цього слова щодо самих будівель. Див. також органічна архітектура.

Ерих Мендельзон і Башта Ейнштейна

Башта Ейнштейна розташована на території Астрофізичної обсерваторії в Потсдамі. Її призначенням було перевірити один із прогнозів загальної теорії відносності Ейнштейна, а саме червоне зміщення ліній сонячного спектра. Оператор споруди вказує архітектором Мендельзона, а роки будівництва — 1920–1922.

Як будували й утримували Башту Ейнштейна?

Оператор датує першим відомим планом Мендельзона приблизно травень або червень 1919 року. Будівництво почалося у вересні 1920 року, ще до того, як були завершені остаточні креслення. Ерих Мендельзон (1887–1953) вивчав архітектуру в Шарлоттенбурзі та Мюнхені. Астроном Ервін Фройндліх розробив плани того, що мало стати найпотужнішою сонячною обсерваторією в Європі. Carl Zeiss передав оптичне обладнання, а також пожертвували цемент і залізо. У травні 1920 року Мендельзон написав, що будівля могла б бути повністю бетонною. Оператор стверджує, що ці два матеріали розширюються й стискаються по-різному, а це сприяє пошкодженням.

Башта також показує, наскільки крихкою може бути експериментальна будівля. 14 квітня 1945 року поруч вибухнула міна, яка знищила дві третини купола. Конструкція витримала вибух. У 1950 році фасад пофарбували воскової фарбою. До 1952 року штукатурка була пошкоджена, а в стінах з'явилася волога. Прорізи для водовідведення, зроблені у 1952 році, створили містки холоду, і реставрація 1997–1999 років скасувала цю роботу. Фонд Wüstenrot Stiftung оплатив реставрації у 1997–1999 та 2021–2023 роках. У 2021–2023 роках команда загерметизувала стик між цеглою і бетоном гнучкою плівкою під штукатуркою. Оператор стверджує, що башту зберігають як пам'ятку з усіма її конструктивними недоліками.

Фріц Гьоґер і Chilehaus

Місто Гамбурґ описує Chilehaus як величну будівлю з клінкерної цегли та як ікону експресіонізму в архітектурі. Її збудували за проєктом Гьоґера у 1922–1924 роках. Місто стверджує, що Chilehaus разом зі Шпайхерштадтом (Speicherstadt) і кварталом контор (Kontorhausviertel) увійшов до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у 2015 році.

Рудольф Штайнер і Гетеанум

Штайнер спроєктував дві будівлі під назвою Гетеанум. Першу знищив підпал у ніч на Новий рік 1922–1923 років. Нинішню будівлю звели на тому самому місці у 1925–1928 роках. Штайнер обрав залізобетон з міркувань пожежної безпеки і через можливість вільного формоутворення. У 1993 році її внесли до списку історичних пам'яток. У статті будівлю віднесено до органічного будівництва, і її не називають експресіоністською.

Чого Башта Ейнштейна навчає власника будинку?

Проблема з вологою в башті є уроком для будь-якого будинку зі скульптурною формою. Оператор називає два слабкі місця башти: стик між цеглою і бетоном та тріщини в штукатурці. Стіна, яка виглядає суцільною, залежить від того, чи залишаються такі стики герметичними. Для сімейного будинку варто запитати у проєктувальника, де сходяться два матеріали і як вода відводиться з поверхні. Проста форма з простими стиками легше залишається сухою.

Як ці ідеї проявляються в сучасному сімейному будинку?

Цей стиль є історичним орієнтиром для словацького сімейного будинку, а не варіантом проєктування. Наведені вище будівлі демонструють метод: проєктувальник виходить із форми та враження від простору, а матеріал випливає з цього. Цегла, штукатурка і скло брали участь у прикладах з Кельна, Потсдама й Гамбурґа. Коли замовник приносить зображення скульптурної будівлі, варто з'ясувати, чи він хоче форму, матеріал чи настрій. Кожна відповідь веде до іншого будинку. Типовим контрастом є модерністський мейнстрім, зокрема Баугауз, а також модернізм. Ця сторінка детально не порівнює їх, оскільки жодне джерело, на яке вона посилається, такого порівняння не робить.

Яка словацька назва цього стилю і де вона вживається?

Цей рух переважно пов'язують з Німеччиною, а найвідоміші його приклади є німецькими або, як у випадку Гетеанума, швейцарськими. Словацька назва expresionistická architektúra є терміном, який варто шукати. Вона не вказує на місцеву словацьку школу, і жодне з наведених вище джерел не називає словацької будівлі.